Міністерство освіти і науки України
Департамент освіти і науки Київської обласної державної адміністрації
Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради

Центр творчості дітей та юнацтва "СОНЯШНИК"
Інформаційний портал
ЦТДЮ "Соняшник"
       Позашкільна освіта в Білій Церкві має свою довголітню історію. 80 років! Ці вісім десятиліть стали часом випробувань, пошуків, змін, вагомих результатів педагогічної діяльності та дитячої творчості.
       Позашкільні заклади почали активно діяти в Україні ще з 1925 року. Вони відігравали велику роль у справі соціального виховання дітей, їх оздоровлення, впровадження культпросвітницької роботи.
       У складні 30-і роки відповідно до постанови ЦК ВКП(б) "Про заходи по розгортанню позашкільної роботи серед дітей" розвивається мережа Палаців піонерів та школярів, яким у всіх населених пунктах віддають кращі приміщення.
       Перший позашкільний заклад - Клуб юних піонерів - був відкритий у Білій Церкві весною 1930-го року, а невдовзі він отримав назву -Будинок піонерів. На жаль, всі архівні документи, які свідчили б про цю подію, згоріли в роки Великої Вітчизняної війни. Тому юні краєзнавці, вихованці школи журналістської майстерності ЦТДЮ "Соняшник", ґрунтовно вивчивши численні архівні матеріали періодичної преси 20-30-их рр., з'ясували час заснування в місті першого позашкільного    закладу, - 1930р.
       Саме з цього року починається славний літопис нинішнього міського Центру творчості дітей та юнацтва "Соняшник", який активно готується до відзначення 80-річного ювілею.

Історія закладу

       Отже, сама історія...
       В газеті "Радянська нива" № 32 (535) від 19.03.1930 року, була надрукована стаття  Ісака Вайсмана "За покращання інтернаціонального виховання дітей", яка розкривала інтернаціональну діяльність міського Центрального клубу юних піонерів, що "випустив три листівки про життя дітей за кордоном, про їхню боротьбу за краще життя. Стінна газета клубу видається українською, єврейською, польською та російською мовами" (копія статті додається). 
       Це перша згадка про існування реальні справи міського центрального Клубу юних піонерів. Отже, саме в період з 17 лютого по 19 березня 1930 року у Білій Церкві було створено установу, яка й стала попередником міського Палацу піонерів, нині Центру творчості дітей та юнацтва "Соняшник".
       А оскільки точної дати створення центрального Клубу юних піонерів встановити з інших джерел, в тому числі і в Київському обласному державному архіві на підставі рішень окружкому КП(б)У, окрвиконкому,окружних бюро ЛКСМУ та Комдитруху, які збереглися, не вдалось, то, за прийнятою щодо беззаперечного встановлення факту існування установи чи організації методикою, є дата публічного засвідчення її діяльності в періодичному виданні.
       Отже, безсумнівною датою заснування центрального Клубу юних піонерів слід вважати 19 березня 1930 року.

       Центральний Клуб юних піонерів одержав приміщення на тому місці, де тепер збудований готель "Київ".
       Першим директором Клубу юних піонерів був Олександр Находкін.
       В ході роботи над збором матеріалів про тогочасну діяльність Клубу учні зустрілись із Олександром Івановичем Настевичем, який 19-річним юнаком в листопаді 1936 року прийшов працювати у позашкільний заклад, який тоді називався Будинком піонерів. Олександр любив небо, мріяв стати льотчиком і художником, завдяки йому у місті вперше з'явився авіамодельний гурток. Хлопчаки цілими днями просиджували у класі-майстерні, опановуючи ази конструювання, а в області займали призові місця, були неодноразовими чемпіонами. Олександр Настевич організував при Будинку піонерів технічну станцію. Багато його вихованців присвятили своє життя авіаційній справі.
       Гуртківці "Соняшника" зустрілися із вихованцем авіамодельного гуртка того часу Віктором Альянічевим, в минулому відомим льотчиком, авіаконструктором, який подарував закладу унікальні фотографії.

Віктор Альянічев - гість юних авіамоделістів Будинку піонерів. 1952рік            
Віктор Альянічев,  молодий офіцер, зі своїм колишнім керівником авіамодельного гуртка О.І.Настевичем.
1952рік          
       Учасник Великої Вітчизняної війни, військовий льотчик, орденоносець, Олександр Іванович Настевич в перші післявоєнні роки взяв на себе нелегку ношу - очолив педагогічний колектив Будинку піонерів, який відновив свою діяльність у серпні 1944 року.
       З розповіді Олександра Івановича учні дізналися, про нелегкі турботи директора тодішнього позашкільного закладу. Труднощі з ремонтом даху, навчальних приміщень поєднувалися з проблемами створення  широкої мережі гуртків, адже діти війни так потребували роботи розуму і серця. Збагачувався духовний світ школярів, вони прилучалися до високого мистецтва. Педагоги терпляче і вміло розвивали творчі здібності своїх вихованців, естетичні смаки і вподобання.
       Доброю справою Будинку піонерів був гурток юних натуралістів. Кожен із гуртківців мав свою ділянку біля закладу, де діти вирощували різні культури і мали добрі результати.
       Поділився своїми спогадами і колишній директор Білоцерківської ТЕЦ, гуртківець Будинку піонерів з 1947 по 1953 рік, Анатолій Федорович Горбань:
       "Я займався в театральному гуртку. Ми готували різні дитячі вистави, пам'ятаю, я із захопленням виконував роль Івасика-Телесика, виступав на обласних оглядах художньої самодіяльності. А ще я охоче відвідував заняття гуртка юних натуралістів, працював на дослідній ділянці, вирощував чумизу, ця рослинна культура використовувалась для виробництва віників. Завдяки високому врожаю на моїй ділянці, я був учасником обласного зльоту юннатів".
       Як спрагло потягнулися юні білоцерківці до технічної творчості! Із захопленням займалися в гуртках кінодемонстраторів, пізнавали секрети фотосправи. А з яким завзяттям і бажанням брали діти участь у воєнізованих іграх та змаганнях!
       Фабрика Діда Мороза, якою керувала в 50-х роках методист закладу Марія Соломонівна Айзенберг, виготовляла маски, новорічні костюми, прикраси і завдяки цьому Новорічні свята  були напрочуд веселими.

Марія Соломонівна Айзенберг із майстрами фабрики Діда Мороза.
1957 рік
       З 1952 по 1957 рік директором Будинку піонерів працювала Зінаїда Чистіліна. Приміщення закладу знаходилося  в той час у невеличкому будиночку на території, що прилягає тепер до профтехучилища № 15.
Зінаїда Чистіліна, директор Будинку піонерів  (1952-1957рр.)
з методистом Марією Айзенберг.
1953 рік
К.Ф.Рябчук веде заняття  гуртка юних натуралістів.
1954 рік
Майбутні слюсарі - вихованці Степаненка Петра Марковича.
1959 рік
Виступають юні танцюристи Будинку піонерів.
1963 рік
Юні натуралісти із захопленням займалися дослідницькою роботою під керівництвом досвідченого керівника гуртка Катерини Федорівни Рябчук.
Будинок піонерів - острів творчості та майстерності

       В кінці 50-х років заклад одержує постійну прописку на вулиці Радянській, в колишньому маєтку управляючого графині Браницької, де і знаходиться до цього часу. Облаштовані кімнати наповнились дитячим щебетом, тут удосконалювали свою майстерність юні танцюристи, успішно виступав на обласних олімпіадах художньої самодіяльності духовий оркестр. Тоді ж на зеленій галявині, серед велетнів-каштанів, що з усіх боків оточували Будинок піонерів, було організоване перше табірне містечко для школярів-активістів.
       Радіолюбителі із задоволенням  конструювали свої перші приймачі. Багато хлопчаків опановували столярну та слюсарну справу.

       Будинок піонерів проводив велику організаційно-методичну роботу, тут навчалися редактори шкільних стінгазет, піонери-інструктори, голови рад загонів, працювали міські піонерський та комсомольський штаби.
Працює школа редакторів шкільних стінгазет.
1957 рік
Заняття в Петра Івановича Линника - перша сходинка до професійного становлення (майбутній головний архітектор Білої Церкви Володя Кузьмін - середній в другому ряду).
            Петро Іванович Линник - талановитий художник і мудрий педагог. Скільки білоцерківців, дякуючи студії образотворчого мистецтва,  відкрили в собі невтомну жагу до творчості, пізнали одвічну гармонію фарб і почуттів. Скільки юнаків та дівчат з його благословення стали художниками, архітекторами, конструкторами, дизайнерами.
       Головний архітектор Білої Церкви Володимир Кузьмін при зустрічі розповів дітям, що мріяв про обрану професію ще тоді, коли п'ятикласником займався у студії Петра Івановича Линника, і з душевним щемом розглядав давнє фото, де він серед учнів студії образотворчого мистецтва Будинку піонерів.
       На початку 60-х років великою популярністю користувався стрілецький гурток, яким керував Феодосій Якович Кацалап, він же очолював заклад з 1960 по 1966 рік.
       Барабанщики і горністи, яких навчали в Будинку піонерів, були окрасою всіх дитячих свят.  Серйозна увага в Будинку піонерів приділялась розвитку творчих здібностей школярів, їх талантів та обдаровань.  Славилися своєю майстерністю, великою концертною діяльністю танцювальний і драматичний колективи, духовий оркестр, оркестр народних інструментів.

Духовий оркестр - неодноразовий переможець обласних мистецьких конкурсів.
Керівник - Озолін Георгій Васильович.
1964 рік.
Активна учасниця танцювального гуртка Будинку піонерів Люда Челюбєєва (в хустинці)  нині працює керівником танцювального колективу "Калинонька" в рідному закладі.
Фото 1957 року
Фрагмент виступу вожатської агітбригади "Посмішка".
1984 рік
       В 1959 році до закладу  прийшла працювати Валентина Іванівна Завгородня, яка стала організатором туристсько-краєзнавчої роботи у місті, створила дитячу кіностудію "Юнфільм", туристський клуб "Вертикаль". Сотні юних білоцерківців провела вона туристськими маршрутами, багато хто з них поєднав з туризмом, альпінізмом свою долю, проніс любов до мандрівок через все своє життя.
Валентина Іванівна Завгородня.
1959 рік.
В школі - умілі вожаті, в поході - завзяті туристи.
1965 рік
Вистави лялькового театру "Фантазія" відразу завоювали серця глядачів.
1987 рік
Радість перемоги юні шахісти ділять на всіх.
1983 рік
Іде засідання комсомольського штабу.
1986 рік
Члени колегії обласного управління освіти приємно вражені результатами діяльності педагогів та їх вихованців. Зліва - директор Палацу піонерів та школярів Гутник В.Д.
1990 рік
       Успішно займався в секції альпінізму клубу "Вертикаль" Микола Горюнов, учень середньої школи № 5. Він із задоволенням відвідував заняття, ходив у походи. Великий спорт опановував у Київському політехнічному інституті. Гори вабили його все життя.
       Коли нинішні вихованці Центру творчості "Соняшник" зустрілися з Миколою Горюновим, він з гордістю показав учням  нагороду Президента України - орден "За мужність" за підкорення найвищої вершини світу - Евересту у складі першої вітчизняної експедиції. А починався цей подвиг з Будинку піонерів.
       Валентина Іванівна Завгородня прилучила до туристської діяльності піонерських вожатих шкіл міста. Дівчата з захопленням подорожували по рідному краю, підкорювали кручі, оволодівали туристською майстерністю. Серед них була Алла Гук, яка пізніше, з 1967 по 1974 рік працювала директором Будинку піонерів, і Нінель Сальникова, яка очолювала Будинок піонерів з 1974 по 1985 рік.

70-ті роки - розквіт у Будинку піонерів шахового спорту. Юні спортсмени під керівництвом Володимира Йосиповича Шпаківського були неодноразовими переможцями обласних шахових турнірів.
       Не злічити маршрутів, які єднали членів клубу інтернаціональної дружби із ровесниками союзних республік та зарубіжних країн.
       Клуб вожатих... Він об'єднував молодих, завзятих ватажків дітвори. Усміхнені, натхненні обличчя, готовність творити, здійснювати щось незвичайне, захоплююче, цікаве для невгамовних школярів. Знаною не лише в місті, а й в області була агітбригада старших піонерських вожатих, якою керувала Кисліцина Тетяна Герасимівна. Про високу майстерність учасників агітбригади свідчать численні нагороди за перемогу на обласних та республіканських конкурсах.

Клуб вожатих.
Сидять:
перша зліва - Гук Алла Георгіївна,
директор Будинку піонерів 1967-1974 рр.,
друга справа - Сальникова Нінель Орестівна,
директор Будинку піонерів 1974-1985рр.
       В 1978 році Білоцерківський міський Будинок піонерів і школярів став переможцем Всесоюзного огляду позашкільних закладів і був нагороджений Почесною грамотою ЦК ЛКСМ України за значну роботу по комуністичному вихованню підростаючого покоління.
       1982 рік - пам'ятний рік  для педагогічного колективу Палацу піонерів: в соціалістичному змаганні за підвищення ефективності і якості роботи, на честь 60-річчя утворення СРСР педагогічний колектив виборов І місце серед освітніх закладів Білої Церкви.

Нові сходинки закладу до успіху

       З 1985 року й по цей час директором Палацу піонерів та школярів  працює Віра Дмитрівна Гутник - відмінник освіти України, нагороджена медаллю Макаренка, лауреат обласної премії, встановленої Київською облдержадміністрацією для працівників освіти в 2003р. 
       З 1985 року оновлений педагогічний колектив закладу працює під девізом "Жодного року - без нового кроку!". Підтвердженням цього є щорічні досягнення, успіхи, інновації педагогів та їх вихованців.
       Міський комсомольський штаб, створений у 1986 році (керівник Комісарук Тамара Василівна), став справжньою школою підготовки майбутніх лідерів, особистісного зросту та самоствердження старшокласників міста.
       В 1987 році розпочав свою роботу ляльковий театр "Фантазія" під керівництвом умілого педагога, майстра своєї справи Ірини Юріївни Красильнікової.
       Кузнею майбутніх співаків та інструменталістів стала музична студія "Ніка", створена у 1988 році (керівник Климчик С.О.). Маршрути концертної діяльності юних виконавців прослались по всій області.
       Підсумком діяльності міського клубу інтернаціональної дружби став дитячий міжнародний фестиваль "Ми дружбою Ленінською сильні", який відбувся у січні 1988 року. До юних білоцерківців приїхали їх ровесники із Молдавії, Латвії, Росії, Казахстану та Білорусії. Тиждень перебування гостей в місті був наповнений зустрічами, екскурсіями, урочистостями, цікавим пізнавальним відпочинком, обміном досвідом.

Не злічити маршрутів дружби, якими пройшли юні інтернаціоналісти
Палацу піонерів та школярів
       В 1989-1990 роках в результаті тривалої пошукової роботи юних народознавців Палацу піонерів та школярів був відкритий музей народного побуту "Світлиця", при ньому почав діяти фольклорно-поетичний театр з одноіменною назвою (керівник Шахрай Валентина Михайлівна).
       В 1990 році в Палаці піонерів проходила колегія обласного управління освіти, на якій вагома, різнопланова робота закладу була високо оцінена.
       1991 рік - початок діяльності міського клубу дитячої дипломатії. В основі роботи клубу - встановлення та розвиток зв'язків і співробітництва із освітніми закладами та громадськими організаціями зарубіжних країн.
       В наступні роки розпочали свою результативну діяльність вечірня жіноча гімназія, психологічний клуб "Атма", клуб інтелектуалів "Ерудит", клуб спілкування дітей з особливими потребами "Материнка".
       В 1994 році заклад отримав офіційну назву - Центр творчості дітей та юнацтва "Соняшник". Як соняшник повертається до сонця, так колектив педагогів та вихованців закладу живе у постійному прагненні до краси, творчості, пізнання.
       "Соняшник", який у 2000 році відзначив своє 70-річчя, увібрав у себе й історію древнього та вічно молодого міста Білої Церкви, і досягнення сучасної думки, і стрімкий політ у майбутнє.